128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада

Бригада була створена після переформування 128 механізованої дивізії, що вела свою історію від 128 гвардійської мотострілецької дивізії колишньої радянської армії.

128 гвардійська гірськострілецька Туркестанська дивізія – військове з’єднання Червоної армії, яке існувало у 1922-1956 роках. Офіційною датою його заснування вважається 12 липня 1922 року. Дивізія отримала статус гвардійської під час Другої світової війни: тоді вона звільняла від нацистів Крим, Закарпаття та Чехословаччину.

1956 рік – дивізія була переформована у 128 гвардійську мотострілецьку дивізію. З того часу 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада пройшла довгий шлях від рядової пострадянської механізованої дивізії до одного з найпотужніших формувань в Збройних Силах України.

У 1991 році командир 128 гвардійської мотострілецької дивізії генерал Віктор Гречанінов оголосив про підтримку української державності.

19 січня 1992 року особовий склад 128 дивізії склав присягу на вірність народу України.

Історію 128 ОГШБр умовно можна поділити на два етапи – до війни з російсько-окупаційними військами та під час неї.

З 1991 до 2014 року бригада взяла на себе удар природної стихії, коли на Закарпаття приходила “велика вода”. Під час кількох повеней в 90-х та на початку 2000-х років особовий склад з’єднання неодноразово залучався до ліквідації наслідків стихійних лих. Тоді бригада надавала допомогу для порятунку рідного краю: забезпечення мешканців Закарпаття гарячою їжею, евакуація, розчищення завалів, налагодження понтонних переправ, ремонт доріг тощо.

У 2000 році Указом президента бригада отримала почесне найменування “Закарпатська”, яке залишається з нею й дотепер.

Нині ж 128 ОГШБр – це з’єднання гірської піхоти Сухопутних військ України. Бригада перебуває у складі Оперативного командування “Захід”. Штаб підрозділу розміщений в Мукачеві, а підрозділи дислокуються на території Закарпатської області.

Весна 2014 року – відбулось перше бойове хрещення підрозділу в боях за Луганський аеропорт: піхотинці дали ефективну відсіч ворогу, який мав перевагу в живій силі й техніці, та вистояли під безперервними ударами реактивних систем залпового вогню «Град» та «Ураган».

На початку АТО бригада тримала лінію фронту на Луганщині, не даючи бойовикам так званої «лнр» при підтримці російських військ просунутися за Сіверський Донець. За активної участі 128 бригади лінія зіткнення була стабілізована й залишалася непорушною аж до повномасштабного вторгнення.

Восени 2014 року бойові підрозділи передислокувались на Донеччину боронити Дебальцівський плацдарм, де взимку 2014 – 2015 бригада вела жорсткі бойові зіткнення з військовими частинами російської регулярної армії, озброєними важкою броньованою технікою й потужною артилерією. Бої велися за складних погодних умов – при морозі 25 градусів – однак на вогневих позиціях було дуже гаряче.

Початок лютого 2022 року бригада зустріла на Запорізькому напрямку.

У кінці лютого 2022 року підрозділи 128 ОГШБр вступали в бої з російськими окупантами, які багатокілометровими колонами при підтримці авіації та ракетних військ просувалися на Київ. Ворог мав перевагу в живій силі й техніці, однак 128 бригада зуміла зупинити його за кілька десятків кілометрів від Запоріжжя. У цей період бійці вперше застосували новітню натівську зброю, зокрема, американські протитанкові ракетні комплекси «Джавелін», які продемонстрували свою виняткову ефективність.

Кінець літа 2022 року – бригада передислокувалась на Херсонський напрямок, де вона брала активну участь у деокупації області. Гірсько-штурмові підрозділи вперше з початку повномасштабної війни воювали з максимальним використанням своєї специфіки – при підтримці артилерії та авіації йшли на штурми, вибиваючи ворога з добре укріплених посадок та населених пунктів: за день бригада просувалася вперед на кілька десятків кілометрів. У ході Херсонської кампанії бійці 128 бригади звільнили сім населених пунктів – Червоне, Миролюбівку, Ленінське, Біляївку, Хрещенівку, Українку, Шевченківку. Під час боїв було взято величезну кількість трофейної зброї і техніки, зокрема десятки танків різних модифікацій. Усю зброю й техніку бійці в подальшому використали проти колишніх господарів.

Після короткого відпочинку бригаду залучили на Бахмутський напрямок. Попри пекельні умови, авіаційні нальоти, масоване використання артилерії, ближні бої на відстані 10 – 20 метрів, м’ясні штурми «вагнерів», котрі, незважаючи на величезні втрати, хвиля за хвилею накочувалися на позиції підрозділу, бійці вистояли.  З тактичних міркувань місто довелося залишити, однак ворог заплатив за це дуже високу ціну і замість квітучого Бахмута зайняв випалені руїни.

Влітку 2023 року підрозділ брав участь у запорізькому контрнаступі. Просування підрозділів Збройних Сил України було складним через суцільне мінування території, добре укріплені ворожі позиції та накопичена величезну кількість особового складу та техніки. Однак штурмові підрозділи довели свою ефективність і звільнили два населені пункти – Лобкове й П’ятихатки. Відтак «Закарпатський легіон» перейшов до оборони зайнятих рубежів, вміло пристосувавшись до масового застосування дронів ворогом. Вони вистояли на найгарячішому напрямку – в Роботиному й навіть брали в полон групи росіян.

У 2025 році 128 ОГШБр продовжує боронити Україну на Запорізькому напрямку.

Підрозділ має на озброєнні танки, БМП-1, БМП-2, артилерійські причепні гармати різного калібру, самохідні артилерійські установки, реактивні системи залпового вогню, протитанкові ракетні комплекси (зокрема натівського зразка), установки розмінування, безпілотні літальні комплекси різних зразків, стрілецьку зброю тощо.

У 2000 році за активну участь у подоланні наслідків катастрофічних паводків на Закарпатті Указом Президента України бригада була удостоєна почесного найменування «Закарпатська».

У травні 2022 року за героїчну оборону на Запорізькому напрямку Президент України нагородив 128 ОГШБр відзнакою «За мужність і відвагу».

З 2014 року 21 боєць 128 ОГШБр удостоєний звання Героя України: з них 16 – із початку повномасштабної війни.

У 2023 році за відбиття російських військ на Запорізькому напрямку одну з вулиць міста Запоріжжя перейменували на честь «Закарпатського легіону».

Бригада складається з:

• 1 гірсько-штурмового піхотного батальйону
• 2 гірсько-штурмового піхотного батальйону
• мотопіхотного батальйону
• 1 стрілецького піхотного батальйону
• 2 стрілецького піхотного батальйону
• танкового батальйону
• батальйону матеріально-технічного забезпечення
• ремонтно-відновлювального батальйону
• артилерійського дивізіону
• розвідувальної роти
• батальйону безпілотних систем
• бригадного оркестру.

Цінності бригади:

• багатонаціональність: у лавах підрозділу служать не тільки українці, але й угорці, румуни, словаки, поляки, роми, грузини та представники інших національностей. Для всіх них Україна – це спільний дім, який вони захищають. Багатонаціональність вказана й на шевроні 128 ОГШБр – десять променів стилізованого едельвейса символізують 10 етносів, представники яких є бійцями бригади.
• єдність із народом у мирний і воєнний час: у 1998 році бригада взяла активну участь у ліквідації наслідків катастрофічного паводка на Закарпатті. Солдати й офіцери за допомогою бойової техніки знімали місцевих селян із дахів затоплених будинків, рятували їхнє майно. Багато військових тоді отримали високі державні нагороди, а бригада була удостоєна почесного найменування «Закарпатська».
  Однак найбільшу єдність із народом 128 ОГШБр відчула під час війни. Бригада воює на найскладніших напрямках і всюди відчуває гарячу підтримку населення. У перші тижні повномасштабного вторгнення саме місцеві мешканці надавали дуже важливу інформацію про ворога – особовий склад, озброєння, напрямки руху. Це єднання з народом додає снаги виконувати бойові завдання.
• мотивовані, навчені й дуже професійні бійці: на честь бійців 128 ОГШБр в різних регіонах України перейменовано сотні топонімів (вулиць, провулків, скверів), відкриті пам’ятники, меморіальні таблиці тощо.

Традицією є отримання берету гірського штурмовика – це не просто елемент форми, а символ професіоналізму, витривалості та належності до еліти гірсько-штурмових військ. Його отримують бійці, що долають гірсько-штурмовий вишкіл, що є особливим підходом до підготовки, з урахуванням бойових завдань у складних умовах.